Привітання нашіх жінок тривають – бійці телефонують та пишуть:
…Вчора дзвонили хлопці. Олег з 34-го, що забезпечив музейними експонатами, та Олексій з Станиці Луганської, що нещодавно лікувався у кардіології та був переведений до Часів’ярського, а далі до Харківського шпиталю. Вітали зі святом,щиро бажали багато чого, а головне – передавали, що ми – СПРАВЖНІ, і вони відчувають, що ми робимо свою справу від душі, бо вони бачили і тих волонтерів, що піаряться та зловживають своїми можливостями…
“Вітаємо від щирого серця зі святом жіночім. Ми ніколи не забудемо вашої турботи про нас, тих, кого ви ніколи не бачили і про кого піклувалися близько півроку до того страшного виходу. Для нас жінки Бахмуту – янголи-охоронці. Скількі часу пройшло, ми вже майже рік “на гражданке”, а совість мучає, наче щось не доробили. Я та кілька моїх друзів вирішили піти “на контракт”, бо душа все одно на Сході. Будемо раді зустрітися, якщо Бог дасть.
“Для мене жінкі Артемівська схожі на пам’ятник в Києві Батьківшина-Мати з мечем. Це жарт, одночасно, і серйозно. Мої щірі вітання всім дівчатам і жінкам, таким красивим, щірим українкам і великим патріотам. Навіть у полоні я згадував ваші борщі і привітне місто. Війна змінила все в моєму житті, але дала і дуже важливе для мене – вірних друзів, які живуть в вашому місті. Вітайте всіх зі святом весни!”…
“Мої вітання всім вашим дівчатам. Зі святом жіночності, краси та ніжності. Хай ваше незвичайне своїми людьми місто живе в мирі та злагоді і по-новому… Тількі самі світлі відчуття спливають, коли згадую людей Бахмута”…
“Щірі вітання всім вашім жінкам. Хай буде в їхньому житті любов і радість і нарешті скінчиться ця страшна війна. Ні свмі хлопці ні їх матері не забудуть, що зробили жінкі, які живіть в прифронтовому місті для нашіх дітей. Хай Бог береже і ваших дітей і вашу землю. Тримайтеся”…
