«Бахмут Український» пропонує створити історію війни в Бахмуті через історію особистостей. Пишіть нам на електрону скриньку свої спогади: як це було, кого ви запам’ятали, розкажіть багатьом про приклади героїзму та самовідданості людей різних професій та статків у важкі години. Давайте напишемо разом нашу історії ПЕРЕМОГИ!
Перший спогад. Пам’ятаю, як я переживала за долю, тоді ще не знайомих, трьох хлопців-міліціонерів, які сиділи в ДНРівських підвалах в окупованій Горлівці за те, що в 2014-му просто намагалися залишитися людьми і, кожен на своєму місці, захистити незалежність України. Знала лише, що один з них Сергій Чернишов, начальник відділку микитівської міліції, не давав оркам зняти державний прапор з будівлі відділу, і за це вони прострелили йому коліна та кинули до підвалу. Якимсь дивом колеги врятували тих трьох, а потім переховували тут, в Бахмуті, під час окупації. Давно звикла, що під час цього жахіття маленькі епізоди про чиїсь долі складаються з часом в стрункий ланцюг долі конкретної гідної людини. Таємно приходить думка: «А якби не війна, чи знала б я, чи знав би хтось про цю надзвичайну людину, яка живе зовсім поряд, керуючись непохитними правилами честі? Може для того та клята війна і прийшла на мою землю?» Не знаю, напевно, де і як, але кінець 2014-го початок 2015-го принесли багато змін в наше місто, наче свіжий вітер повіяв в затхлу кімнату.
Один з колишніх в’язнів сепаратистів – Сергій Чернишов – став начальником відділу бахмутської міліції. Він значно відрізнявся від своїх попередників: відкритий, завжди рівний у спілкуванні зо всіма, ледь помітно усміхнений, у всякому випадку, я його таким часто бачила. Невздовж після його призначення начальником відділу бахмутської міліції активісти громадської організації «Бахмут Український» ініціювали зустріч з ним для подальшої співпраці, на що він одразу ж погодився. Потім із задоволенням підтримав пропозицію вручити (додати кому вручити?) перед строєм прапорці для службових автівок. Він ходив на запрошення активістів в школи на зустрічі з дітьми і вчителями, своїм оптимізмом і відкритістю в спілкуванні ламав стереотипи про міліціянтів. Сергію, на мій погляд, вдалося багато чого зробити. Він був людиною поза структурою корумпованої влади і відкрито не хотів міняти своїх поглядів. Мабуть, за це його «з’їли». За десятиріччя влада добре навчилася цьому… А наше місто втратило «некерованого» головного міліціянта. Ось такий невеличкий спогад про яскраву людину і втрачені можливості громади міста Бахмуту…
Світлана Кравченко, волонтер
