У нас знову були “летючі миші” – хлопці з армійського спецназу. Усе, як завше: проїздом, поспіхом, на хвилиночку… Шляхи війни непередбачувані! Причому їздять хлопці власним транспортом – до лав ЗСУ з цивільного життя прийшли зі своїм автомобілем…
До Бахмуту вояки еліти Збройних Сил завітали недарма і були нагодовані млинцями та варениками, ну і, безумовно, традиційно обдаровані, цього разу отримавши: три кікімори – практично всесезонних, один маскувальний халат зимового зразка – на майбутнє, дві цивільні куртки – на щоденні потреби, сім балаклав, два десятки демпферів на АК, двадцять п’ять батарейок CR123A – на високотехнологічні прилади, з десяток батарейок ААА, шість кілограмів оржицького меду, шістсот грамів розчинної кави, державні прапори, медичні засоби – турникет СAT і кровозупинюючого Quikclot Combat, саморобний прилад спостереження із засідки – від нашого пана Р., а також сім глушників на калібр 5.45… Перефразовуючи героя Армена Джигарханяна з відомої кінострічки “Місце зустрічі змінити не можна”, сказані одному пану Володимиру: “Ми тєбя нє громко застрєлім…”
Дякуємо усім, хто долучився: від пана О. з Харкова, Василя Кізки з Вінничини і києвських волонтерок з “Дарничанки”, до мешканців нашого старовинного Бахмуту, насамперед пані Олени З. У єдності наша сила. Україна переможе!
