До нас часто звертаються різні служби, які опікуються сім’ями, у яких не все гаразд. Ми допомагали багатодітним родинам, немовлям, які були народженні у СІЗО, але частіш за все – це молоді матусі з сиротинців. Які дуже важко усвідомлюють свою відповідальність. Тому що їх самих ніхто не вчив любити. Та, мабуть, і не любив…
Настя народила свого сина місяць тому. Сирота з Вуглегірська, яка через війну не довчилася в Горлівському ПТУ. Мешкає з подругою та новим співмешканцем у арендованій квартирі. Що робити з немовлям- не знає, речей для нього немає, лікарі скаржаться на недогляд. Зараз дитина в дитячій лікарні – на півроку Настя написала заяву. Обіцяє ходити до хлопчика, але хто зна…
Дитина. Зовсім дитина. Ми їй речі підбирали з поличок для підлітків, шарфик та шапочка від лондонських бабусь, які вони наплели для діток Донбасу. На складі зняли та викинули її мотлох та дали дві куртки, пальто, нові чоботи від Дмитра Вітова, ще туфлі, кофти та светри, джинси, та безліч інших речей. Ковдру від київських ІТ-шників, шампунь, порошок та навіть гребінець- у неї і його не було. Зібрали пакунок і для дитини- Настя тепер може, якщо схоче, ходити до сина не з порожніми руками.
Вісім пакунків. Настя з соціальним працівником ледве понесли. Дякували… Але нам якось не дуже радісно. Діти, яких не люблять, нарождують дітей, які нікому не потрібні…
