Життя надає нам уроки там, де ми цього зовсім не чекаємо. І доводитися нам вчити їх, часом довго-довго… Так сталося і з Оксаною.
Вона народила дитину-інваліда, а з батьком не зареєструвала свої стосунки офіційно. Чоловік був добровольцем і в 2014 загинув недалеко від Бахмута. Оксана пільг на нього, зрозуміло, не отримала. В 15-му, коли у нас був госпіталь ім. Пирогова, його медики поставили малюкові точний діагноз, не дуже добрий, але краще знати правду і шукати способи лікування. Тоді відправили їх з мамою до Харкова, бо вертатися їм не було куди – дім лишився на окупованій території. Збирали в дорогу всім світом, як то кажуть. Багатьом з нас знайомий Володимир Григорович(до речі, донеччанин), колишній товариш по службі загиблого батька хлопчика допоміг знайти вантажну машину і організувати та оплатити переїзд.
Пройшовши курс лікування в Харкові, Оксана переїхала в Дніпро, живе в орендованій квартирі, працює на кухні в дитсадку, куди ходить маленький Олексійко.
Ось ще одна історія війни. Більшу частину її ми знаємо від Олександри Михайлівни Стародубцевої. Вона, як мама, бере участь в долі Оксани і маленького Олексійки.
Кілька разів ми посилали від “Бахмута Українського” при безпосередній участі і під контролем Олександри Михайлівни посилки з допомогою для мами і хлопчика. І ось вона знову готує посилочку: їде допомога з Америки, ми зібрали канцелярію та маленький рюкзачок.
Але потрібні зимові речі для хлопчика Олексія.
Ось його розміри:
довжина ніжки 15 см (31-32 разм),
зріст 130 см,
довжина брюк – 55 см,
ширина плечей 25 см,
довжина рукава – 45 см.
А ще малюк відстає в розвитку і тому потребує розвіваючи ігри від Діда Мороза.
Дзвоніть: 066-177-47-63
