Фестиваль «Аристократична Україна»: дорожні нотатки (ФОТО, ВІДЕО)

Фестиваль «Аристократична Україна»: дорожні нотатки (ФОТО, ВІДЕО)

«Важкий шлях до миру на Донбасі проходить через серця і будується на вихованні поваги та любові до рідної культури» або Як бахмутчани  приймали участь у Першому всеукраїнському фестивалі «Аристократична Україна» в Замку Радомишль

Хто як, а ми давно зрозуміли, що війна йде у свідомості людей. Ще дуже багато, навіть наших співвітчизників, вважають, що Донбас – не українська територія, а хлопці зі всієї України даремно гинуть, бо захищати там нікого.

Творча майстерня «Оберіг» міста Бахмута,  працюючи понад 10 років, створила колекцію з більш ніж 800 примірників предметів народної творчості. Останнім її надбанням стала колекція традиційного та сучасного, за мотивами українського автентичного, одягу. Почалася вона зі старенької конопляної сорочки, випадково придбаної в селі Парасковіївка вже під час війни.

Так ось же він, живий приклад існування українських коренів на Донбасі!

 

Майстриням прийшлося витратити купу зусиль, часу і фінансів на пошуки одягу, тканин, світлин, наукової літератури для вивчення, ідентифікації зразків та відтворення елементів одягу для колекції. З кожним днем йде удосконалення колекції, бо вона ж жива, як живі з дідів-прадідів в пам’яті українського народу звичаї, пісні, орнаменти, вірування…

 

Після створення та демонстрації на День Вишиванки в Бахмуті  у 2016 році колекції етнічного одягу, її вже бачили в кількох містах Донбасу, і майстрині отримують запрошення для участі в майбутніх показах. Приємною несподіванкою для майстринь було запрошення на Перший всеукраїнський благодійний фестиваль «Аристократична Україна» в замку Радомишль, який проводився за сприяння народного депутата України Ольги Богомолець. 30 липня колекцію гостям фестивалю демонстрували найкрасивіші в світі жінки – українки. Ті, що навчають дітей в школі, печуть хліб, пишуть наукові дослідження та романтичні вірші. Були того дня серед них і ті, хто вже ніколи не візьме свого коханого за руку, не гляне в його очі, бо забрала його назавжди підступна страшна війна. Та ці сильні жінки на людях були спокійні і усміхнені, бо вони – українки…

Наше місто чує вибухи та сирени військових “швидких” уже більше двох років, мої подруги годують поранених і хворих військових у лікарні, бо державою не передбачено їхнє перебування в цивільних медичних закладах. Багато знайомих шиють прапори, ремонтують військову техніку, читають за власною ініціативою лекції у військових частинах та формують бібліотеки. Ми живимо війною, точніше думками про те, що ще можна зробити, щоб ця підла війна скоріш закінчилася…

«Оберіг» йде довгим, важким і невдячним шляхом – культурно-просвітницьким. Але майстрині впевнені, що важкий шлях до миру на Донбасі проходить через серця і будується на вихованні поваги та любові до рідної культури…

Изображение 039

Изображение 038

Изображение 004

Изображение 005

Изображение 008

Изображение 016

Изображение 023

Изображение 025

Изображение 027

Изображение 030

Изображение 032

Изображение 033

Изображение 034

Изображение 035

Изображение 037

01.08.2016 р.  Радомишль – Бахмут